ВСТУП
Континенти, частини світу
Пізнання Землі
Умовно весь час накопичення географічних знань розподіляють на такі етапи:
- Давня епоха (до V ст. н. е.)
- Середньовіччя (V ст. — перша половина XV ст.)
- Епоха Великих географічних відкриттів (друга половина XV-XVІІ ст.)
- Епоха Нового часу (XVІІІ-XІX ст.)
- Епоха сучасних географічних досліджень (з початку XX ст.)
Давня епоха (до V ст. н. е.)
Стародавня Греція
Фінікійці
- Середньовіччя (V ст. — перша половина XV ст.)
У цей час арабські вчені ведуть важливі спостереження за природними процесами, мандрують країнами Європи, Азії та Африки, вивчаючи життя та побут народів, складають описи та географічні карти. Один з найвидатніших арабських мандрівників — Ібн Баттута (1304-1377 рр.) — подорожував майже 30 років, подолавши відстань близько 130 тис. км. Свої враження він описав у книзі «Особливості міст та чудеса подорожей».
У середини IX ст. нормани відкрили острів Ісландія. Її суворі багаті рибою річки, вкриті снігами вершини гір, зелені луки нагадували вікінгам їхню батьківщину. В Ісландію кинулися колоністи. Так, у Х ст. сюди приплив вигнанець за вбивство Ерік на прізвисько Рудий. Але й в Ісландії підступний вікінг пробув недовго. Зібравши команду, він відправився шукати нові землі. Після тривалого й небезпечного плавання мандрівники побачили зелені луки, почули пташиний гомін, а вдалині – вкриті льодом землі. Ерік помилково назвав відкриту їм країну Гренландія, тобто Зелена Земля.Згодом колоністи з Гренландії почали шукати більше теплі й родючі землі. В 999 році корабель сина Еріка Рудого, Лейфа Еріксона, потрапив у шторм, який відніс судно далеко на південь. Люди побачили лісистий берег, пологі пагорби порослі диким виноградом та дикою пшеницею. Це була Америка, у якій побували вікінги за 500 років до Христофора Колумба.
У Європі періоду середньовіччя географічна наука перебувала в занепаді.
Однак незважаючи на панування релігії були люди, які вивчали світ і здійснювали мандрівки. Найбільш гучної слави набула подорож Марко Поло (1254-1324 рр.), який вирушив до Китаю та прожив там 17 років. Пізніше вийшла книга Рустіччано "Книга про розмаїття світів".
- Епоха Великих географічних відкриттів
- (друга половина XV-XVІІ ст.)
Ходити до Індії суходолом, як ще робили Марко Поло та Ібн Баттута, стало небезпечним у ХV ст. через набіги кочівників та грабіжників. Тому португальці, жителі однієї з найпотужніших у той час країни, почали шукати морський шлях до Індії навколо Африки. Це відкриття тривало... 85 років!!!
Географічні відкриття. Ч.2
Христофор Колумб прагнув дістатися Індії шляхом на захід, через Атлантичний океан. У перше плавання (1492-1493 рр.) Колумб вирушив на трьох каравелах: «Санта-Марія», «Нінья» та «Пінта». 12 жовтня 1492 р. експедиція досягла Багамських островів неподалік від берегів Америки. Відкриті землі Колумб уважав Індією, а місцевих жителів — індіанцями. Згодом Колумб здійснив ще три експедиції, але так і не зрозумів, що відкрив нову частину світу.
Подорож Христофора Колумба
Чому сталося так, що землі відкриті Колумбом, не носять його імені? Вони названі на честь його друга флорентійського мореплавця Америго Веспуччі. Веспуччі здійснив чотири мандрівки до берегів Америки на кораблях під іспанським та португальським прапорами. Зіставивши отримані дані, Веспуччі прийшов до висновку, що відкриті Колумбом землі є не Азією, а є до того незнаним материком, і запропонував назвати його “Новим Світом”.
В той же час про плавання Колумба іспанський уряд інформував громадськість мало. Це було підставою для німецького картографа Мартіна Вальдземюллера у 1507 році назвати “Новий Світ” на честь Америго Веспуччі Америкою
На початку XVI ст. в Центральну Америку ринулися іспанські експедиції. Так у 1513 р. іспанець Васко Нуньєс де Бальбоа вперше перетнув Панамський перешийок і досяг берегів Тихого океану, а у 1517 р. іспанцями було відкрито півострів Юкатан і затоку Кампече.
У XVI ст. португальський мореплавець Фернан Магеллан здійснив першу навколосвітню подорож. Подорож розпочалася 20 вересня 1519 р. на п'яти суднах у складі 265 осіб (за іншими даними — 319), а 8 вересня 1522 року залишки експедиції (18 осіб) повернулися до Іспанії. Подорож, яка тривала 1081 добу, підтвердила кулястість Землі та довела існування єдиного Світового океану. Сам Магеллан не дожив до здійснення свої мрії, він загинув у результаті сутички з туземцями на одному з Філліпінських островів.
У 1497 р. італієць Джон Кабот (Джованні Кабото), який очолював англійську експедицію, повторно (після норманів) відкрив острови Ньюфаундленд, Ґренландію та узбережжя півострова Лабрадор.
У період з 1534 р. по 1542 р. французька експедиція під керівництвом Жака Картьє досягла затоки Святого Лаврентія і увійшла в гирло однойменної річки. На узбережжі було засноване поселення, яке назвали Канадою, а відкриті на північному сході материка землі було названо Новою Францією.
На шляхах кораблів, що пливли з Індії чи Америки, чатували морські розбійники-пірати. Одним із капітанів піратських кораблів був англієць Френсіс Дрейк. Частиною награбованого він ділився з правителями своєї країни, тому королева Англії нагородила Дрейка званням адмірала королівського флоту. Саме з метою грабунків у 1577-1580 роках було здійснене друге кругосвітнє плавання під керівництвом Дрейка.
До XVII ст. на картах позначали землі давно відомі, щойно відкриті та ... уявні. Уявний суходіл, розташований десь у Південній півкулі, підписували латинською: Терра Австраліє Інкогніта — Земля Південна Невідома.
У 1606 р. голандський мореплавець Віллем Янсзон досягнув берегів п'ятого материка — Австралії. Але, подібно до Колумба, Янсзон так і не дізнався, що відкрив новий материк. Остаточно встановив, що Австралія — самостійний материк, голландський мореплавець Абель Тасман у 1644 році.
Відкриття Австралії та Антарктиди
Протягом 125 років до берегів Австралії не вирушив жоден корабель, а матеріали експедицій, що досліджували Австралію, були засекречені.
Великі географічні відкриття було зроблено в XVI—XVII ст. і в північній півкулі. Шукаючи північно-західного шляху в Китай, англійські мореплавці Мартін Форбішер і Джон Девіс здійснили кілька експедицій у 70-х і 80-х роках XVI ст. до берегів Північної Америки. Ці експедиції виявили протоку між Гренландією і Американським материком, а також великий архіпелаг островів у Льодовитому океані на північ від Америки.
У північно-східному напрямі значні відкриття були зроблені наприкінці XVI ст. голландськими мореплавцями. Голландець Вільям Баренц (1550—1597) обстежив море, яке потім було названо його ім'ям — Баренцовим морем. В період 1594—1597 pp. Баренц здійснив три зимівлі на західному узбережжі Нової Землі, куди він потрапив, шукаючи північний морський шлях до Китаю та Індії (у північно-східному напрямі). Під час останньої зимівлі він і загинув — замерз разом із своїми супутниками.
- Епоха Нового часу (XVІІІ-XІX ст.)
У подорожах Нового часу відбувається не тільки відкриття нових земель, а й починаються їх наукові дослідження. У Новий час (від середини ХVІІІ до початку ХХ ст.) в дослідженні водних просторів першими стали англійські й російські мореплавці.
Джеймс Кук — англійський мореплавець, перший антарктичний мореход, капітан вищого рангу, член Королівського товариства — здійснив три кругосвітні подорожі. Під час першого плавання (1768-1771 рр.) Кук обстежив два острови Нової Зеландії, східне узбережжя Австралії. Тобто "вдруге" відкрив Австралію, але вже для всього світу. Під час другої експедиції (1772-1775 рр.) Кук намагався знайти Південний материк. Його корабель уперше за історію мореплавання перетнув Південне полярне коло. Під час зимування на Гавайських островах у сутичці з аборигенами 14 лютого 1779 р. Джеймса Кука було вбито.
У 1797—1803 pp. англійський дослідник М. Фліндерс обійшов Тасманію, весь материк і наніс на карту південне узбережжя і Великий Бар'єрний риф. У 1814 р. він запропонував замість Нової Голландії іменувати південний материк Австралією.
Олександр фон Гумбольдт — німецький природознавець, географ та мандрівник — досліджував природу країн Європи, Центральної та Південної Америки, Уралу, Сибіру. Свої наукові спостереження в Америці він відобразив у 30-томному звіті «Подорож до рівноденних областей Нового Світу». Гумбольдт уперше надав географії статусу теоретичної дисципліни.
У 1741 р. експедицією Вітуса Беринга і Олексія Чирикова були обстежені та нанесені на карту Алеутські острови й узбережжя Аляски. Згодом тут виникли перші постійні російські поселення, засновником яких був Григорій Шеліхов.
У 1798 р. всі відкриті росіянами землі на північному заході материка були приєднані до Росії під назвою „Російська Америка”. Однак, у 1867 р. ці володіння царський уряд продав США.
У ХVІІ ст. англійська експедиція Генрі Гудзона відкрила гирло річки Гудзон і Гудзонову протоку.
Наприкінці ХVІІІ ст. шотландський мандрівник Александр Маккензі першим із європейців проплив річкою Невільничою до Великого Невільничого озера, відкрив річку, що бере з цього озера початок і нині називається його ім'ям, і доплив по ній до її впадіння у Північний Льодовитий океан.
Іван Федорович Крузенштерн та українець за походженням Юрій Лисянський ("Український Колумб") на кораблях «Надія» і «Нева» здійснили першу в історії Російської імперії навколосвітню подорож.
Честь відкриття останнього — шостого — материка належить російським мореплавцям Фаддею Беллінзгаузену та Михайлу Лазареву. 28 січня 1820 року учасники експедиції вперше побачили береги Антарктиди. Плавання тривало 751 день, його протяжність склала майже 100 тис. км і було здійснено на шлюпах "Восток" та "Мирний".
Географічні відкриття. Ч.4 (головне)
У подорожах другої половини XIX—XX ст. велику роль починають відігравати географічні товариства. Перше з них було створене у Франції в 1821 р., потім у Німеччині, Англії, Мексиці, Росії, США. Під керівництвом географічних товариств або за їхньою активною участю організуються географічні експедиції, видаються географічні журнали, карти й праці видатних географів.
Найшвидше розвивалося Королівське географічне товариство в Лондоні.
У числі засновників Російського географічного товариства були адмірал, видатний дослідник природи Північного Льодовитого океану Ф.П. Літке, мореплавці І.Ф. Крузенштерн та Ф.Ф. Беллінсгаузен. У 1869-1870 роках під керівництвом Павла Платоновича Чубинського була організована експедиція Російського географічного товариства на Україну (для вивчення побуту й традицій населення). За ініціативою П.П.Чубинського на Україні був створений відділ товариства. Але його діяльність скоро заборонив уряд царської Росії. Залишені географічними товариствами описи подорожей і понині захоплюють читачів.
- Епоха сучасних географічних досліджень (з початку XX ст.)
На початок ХХ ст. майже всі райони Землі було досліджено географами. Час традиційних географічних відкриттів завершався, поступаючись місцем новій географії, яка замість питань «Де? Що?» намагалася знайти відповіді на питання «Чому саме так?». Однак білі плями на карті світу ще залишалися. Це насамперед величезні важкодоступні простори Арктики та Антарктики.
ТЕСТИ ЗНО "Пізнання Землі"
Немає коментарів:
Дописати коментар