- Історія дослідження океану
- Рельєф дна океану
- Властивості водних мас
- Органічний світ Північного Льодовитого океану
- Використання океану людиною та його охорона
Океан займає 4% площі Світового океану.
Середня глибина – 1225 м
Максимальна глибина –5527 м (розлом у Гренландському морі)
Об’єм води – 18 млн. км³
Найбільша висота припливів –Меженська губа, 10 м
Найбільша затока - Гудзонова
- Географічне положення та берегова лінія Північного Льодовитого океану -
Географічне положення
Північний Льодовитий океан претендує на чемпіонський титул за кількість епітетів, які починаються префіксом «най-». Він найменший за розмірами, найміліший за середніми показниками, найменше дослідженний та найспокійніший з точки зору сейсмічної активності (землетруси та вулканізм тут майже не спостерігаються). Нарешті, це найхолодніший та найсвоєрідніший за складом органічного світу океан планети.
Північний Льодвитий океан розташований між Євразією та Північною Америкою. В океан впадають багатоводні річки, прісні води, яких помітно змінюють природні умови прибережних районів. Проте найбільший вплив на природу Північного Люодовитого океану справляє Атлантика. Її води вільно проникають на північ через широкі протоки. Через вузьку Берингову протоку океан сполучається з Тихим океаном.
Перетинається Північним полярним колом і 0º і 180º меридіанами. Лежить у 3 півкулях. Омиває 2 материки: Північну Америку, Євразію. Омиває 3 частини світу: Європу, Азію, Америку. З’єднюється з Атлантичним океаном широким проходом на півдні, з Тихим – Берінговою протокою.
Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані.
За кількістю островів Північний Льодовитий океан поступається тільки Тихому.
Затоки: Гудзонова
Протоки:
Гудзонова, Дейвісова, Берінгова, Карські Ворота
Моря:
Баффіна, Бофорта, Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське, Біле (єдине внутрішнє) Острови:
Гренландія, Ісландія, Канадський Арктичний архіпелаг (Вікторія, Баффінова Земля, Банкс, Елсмір), Шпіцберген, Ведмежий, Ян-Майєн, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, Новосибірські (о-ви Анжу), Врангеля
Півострови: Лабрадор, Унгава, Скандинавський, Кольський, Ямал, Таймир, Чукотський
Півострови: Лабрадор, Унгава, Скандинавський, Кольський, Ямал, Таймир, Чукотський
Назва: У давнину росіяни називали його Студеним, англійці – Північним, португальці – Льодяним. З 1650 р. називався Гіперборейським океаном, сучасну назву одержав у 1845 р.: її автором є Лондонське географічне товариство.
- Історія дослідження
Північного Льодовитого океану -
Першими, хто вивчав Північний Льодовитий океан з промисловою метою, стали у 1511 р. російські помори. Цікавість до наукового вивчення океану викликав М. В. Ломоносов. Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання російської експедиції Вітуса Беринга була складена достовірна карта західної частини океану.
Нині для дослідження океану використовують авіацію і космічні апарати, з яких надходить інформація про зміни стану атмосфери над Арктикою та про переміщення криги.
- Рельєф дна Північного Льодовитого океану -
Рельєф дна океану нерівний: воно поділено на три котловини і підводними хребтами Ломоносова (91800 км завдовжки та від 60 до 1200 км завширшки) і Менделєєва, є й інші підняття. Особливе місце у Північному Льодовитому океані займає серединно-океанічний хребет, який є фактично продовженням такого самого хребта в Атлантиці. Дно вкрите дрібним піском та коричневим мулом.
Хребти і підняття: серединно-океанічний хребет Гаккеля, хребти Мендєлєва та Ломоносова.
Улоговини: Канадська, Амундсена, Нансена
Жолоби: немає
- Властивості водних мас
Північного Льодовитого океану -
Клімат океану визначається його положенням і відносно невеликими розмірами. У зимовий період температура приповерхневих вод всюди має від'ємні значення, а кригою вкрито до 90% поверхні. Влітку температура піднімається до +5°С, утворюючи біля берегів материків масиви плавучої криги.
Внаслідок наявності постійного льодового покриву на більшій частині океану течії океану слабо пов'язані з атмосферною циркуляцією. Значно більший вплив на їх формування мають води Атлантичного океану, що потужним потоком рухаються вздовж Євразії до Беринґової протоки.
Протягом року над океаном панують арктичні повітряні маси.
Основну масу води і тепла в Північний Льодовитий океан приносить з Атлантики відома вам тепла Північноатлантична течія, яка переходить у Норвезьку течію. Ці дві течії називають „дорогою циклонів”, що проникають в Північний Льодовитий океан.
Теплі течії віддають в атмосферу до 70 % тепла і суттєво обігрівають приатлантичну частину Північного Льодовитого океану. Моря в зоні їх дії не замерзають. Холодна Трансарктична течія несе свої води від берегів Аляски до Північного полюсу і далі до Гренландії.
Одними з найхолодніших морів Світового океану є Східносибірське і Бофорта з температурою води від -1,5°С до -1,8°С.
Солоність вод Північнрго Льодовитого океану завдяки періодичному таненню криги невисока. В окремих морях, куди впадають численні річки, води становить 20‰–29‰. Там, де в океан впливають солоні води Атлантичного і Тихого океанів, солонічна зростає до 35‰.
Течії: Норвезька, Шпіцбергенська (теплі), Східногренландська, Трансарктична (холодні).
У зв'язку з тим, що перенесення криги в інші океани досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. Під дією вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення торосів - скупчення льодових брил у місцях їх зіткнення.
Прибережні води, вільні в літні місяці від кірки льоду, представляють невичерпний запас їжі, незліченною безліччю своїх безхребетних і риб і привертають різних ссавців і птахів, які більшою чи меншою мірою пристосувалися до водного способу життя. Найбільш типові для арктичних морів з ссавців моржі і тюлені. Тюлені мандрують набагато далі на південь уздовж берегів Тихого і Атлантичного океану. Європейський тюлень живе в арктичних країнах.
Крига вкриває взимку близько 9/10 поверхні океану. Вона утворилась внаслідок низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих вод.
- Органічний світ -
Органічний світ океану досить бідний за винятком його приатлантичної частини, причина цьому – суворі кліматичні умови. Складністю природних умов пояснюється й обмежене використання ресурсів океану.
З китоподібних - нарвал, який більш ніде не зустрічається, білуха, або білий дельфін, і гренландський кит.
Плаваючі птахи, що харчуються рибою, дуже численні у всіх частинах арктичної області. З них на першому місці слід поставити гагарових: гагар, кайр і інш. Деякі з цих птахів, правда, здійснюють перельоти на південь, але не далі за тропік Рака, і повертаються гніздитися в арктичну область. На скелястих берегах птахи (чайки, гаги, кайри, топірці, баклани тощо) утворюють масові гніздування — "пташині базари".
В океані налічується понад 150 видів риб. Тут водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо.
Незважаючи на бідність, органічний світ Північного Льодовитого океану дуже своєрідний. Одна з його особливостей — гігантизм. Тут трапляється найбільша медуза — ціанея, яка у діаметрі сягає 2 м, а щупальці її витягуються до 20 м.
У холодних водах океану життєві процеси уповільнюються, що зумовлює значну тривалість життя його мешканців. Наприклад, мідії живуть до 25 років (для порівняння, у Чорному морі — тільки 5-6 років), тріска близько 20, а камбала — 40 років.
- Використання вод океану людиною та його охорона -
Холодні води Північного Льодовитого океану мало придатні для організмів, тому його біологічні ресурси невеликі. В приатлантичних районах добувають водорості і ловлять рибу. На узбережжях Гренландії та Канади місцеве населення полює на моржів і тюленів. Риби, які мають промислове значення, – морський окунь, оселедець, тріска, сайра, палтус, сайда, навага, лосось.
Пошуки мінеральних ресурсів в океані утруднені через суворі природні умови. Проте на шельфі біля берегів Європи і Канади вже розвідані родовища нафти і природного газу, на архіпелазі Шпіцберген – кам’яного вугілля.
На материковому обрамленні океану відомі великі нафтогазоносні басейни, що продовжуються на його шельфи: Зах.-Сибірський, Печорський (шельф Баренцевого моря), Північного схилу Аляски нафтогазоносний басейн (США), Свердруп (на арктичних островах Канади).
Нафтогазоносні площі виявлені також на шельфі Норвезького моря і в прилеглій до Норвегії частині Баренцевого моря, а також на шельфі північного-сходу Гренландії.
Мореплавство в океані значно утруднює складна льодова обстановка. Північний морський шлях - головна суднохідна магістраль Арктики, по якому вслід за криголами слідують каравани суден.
Екологічні проблеми.
Для вод Північного Льодовитого океану забруднення нафтою і нафтопродуктами є особливо небезпечним. Якщо в теплих водах інших океанів нафтові плями порівняно швидко зникають у результаті природних процесів розкладання, то в холодних полярних водах вони розкладаються дуже повільно і зберігаються близько 50 років.
Немає коментарів:
Дописати коментар