ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ
У сучасному світі існує понад 250 країн і територій. З них майже 80 % країн є суверенними державами. Політична карта перебуває в стані безперервного руху та розвитку. Упродовж XXI ст. значно зросла кількість незалежних держав.
У 1991 році було проголошено незалежність України, вона стала 176-тою за часом появи незалежною країною серед тих, що були тоді в світі.
У вузькому розумінні політична карта світу — це географічна карта, на якій зображено всі країни, їх кордони і столиці.
Кордони країн склалися історично. Згідно з нормами міжнародного права вони є непорушними, забороняється насильницьке захоплення чужих територій. Усі конфлікти й суперечки мають вирішуватися мирним шляхом.
У 1975 р. в м. Гельсінкі (Фінляндія) відбулася Нарада з безпеки та співробітництва в Європі. У заключному акті було закріплено політичні й територіальні підсумки Другої світової війни.
У переносному значенні політичною картою називають сукупність явищ і процесів політичного характеру, що постійно відбуваються в різних точках планети. Такі політичні події можна щоденно відстежувати, користуючись засобами масової інформації (телебаченням, радіо, Інтернетом, газетами).
ЕЛЕМЕНТИ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ
Основними елементами політичної карти світу є країни і держави.
Країна — це частина земної поверхні, яка заселена постійним населенням і має певну культурно-історичну та суспільно-геоірафічну цілісність. Країна може бути державою (тобто мати державний суверенітет — незалежність) або залежною від іншої держави територією.
Держава - це незалежна країна з політичною владою і певною правовою системою. Держава самостійно (без втручання інших країн) здійснює свою внутрішню і зовнішню політику через систему спеціальних органів і установ.
Натомість залежні країни і території або підпорядковуються іншим державам і управляються ними (наприклад, Гібралтар залежний від Великої Британії), або є складовими частинами інших держав, розташованими на значних відстанях від них (Гренландія — країна у Північній Америці, яка входить до складу Данії, що у Європі). Залежні країни і території мають широкі права внутрішнього самоуправління, водночас їх зовнішню політику визначають здебільшого держави, яким вони підпорядковані.
Будь-яку державу можна назвати країною, але не кожну країну можна назвати державою.
Політика (з грец. - управління державою і суспільством) - діяльність, пов'язана з прийняттям рішень у сфері взаємовідносин між державами і народами, боротьбою за здобуття або утримання державної влади.
Нині на політичній карті світу існує 194 держави, які взаємно визнають одна одну, і близько 40 залежних країн і територій. Водночас у світі є частково визнані й невизнані держави.
Частково визнані держави мають дипломатичні стосунки або з багатьма країнами (Косово, Тайвань), або ж визнаються лише окремими зацікавленими державами, причетними до їх створення (Північний Кіпр — Туреччиною, Абхазія і Південна Осетія — Росією й кількома її союзниками).
Невизнані «держави» — це самопроголошені політико-територіальні утворення, які не визнаються жодною державою-членом ООН. Вони виникають шляхом відокремлення від території держави певної її частини в результаті політичних, національних чи релігійних конфліктів, часто за підтримки і безпосередньої участі інших держав. Такі «державні» утворення існують в країнах Африки й Азії. Є вони і в пострадянських країнах (тих, що виникли на території колишнього СРСР), у тому числі біля кордонів України (Придністровська Молдавська Республіка).
На жаль, з початку 2014 року правлячі кола Росії здійснювали неодноразові спроби створити подібні «держави» (так звані народні республіки) і в окремих областях України, а на сході нашої держави вони вдалися до збройної агресії заради цього. Росія всупереч нормам міжнародного права окупувала (захопила збройними силами) і відторгла від України Крим.
Окуповані території — це ще один елемент політичної карти снігу. Такими тривалий час є, зокрема, Палестинські території (окуповані Ізраїлем).
Агресія (у перекладі з латинської - напад) означає протиправне, пряме чи опосередковане, застосування збройної сили однією державою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави.
ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ
Із часу появи перших держав людства (Шумер, Стародавній Єгипет) процес формування політичної карти світу налічує понад 5 тисячоліть.
У ньому виокремлюють чотири етапи, що відповідають загальноприйнятому поділу історичного часу: давні віки (до V ст.), середні віки (V — XV ст.), новий час (XVI — початок XX ст.), новітній час (з 1914 року). Для кожного з них характерні свої особливості розвитку держав і їх кількісного поширення в різних регіонах планети.
Із нині існуючих держав лише дві були започатковані у давні часи (Китай і Японія), декілька десятків виникли за середньовіччя і нового часу. Основна ж частина держав сучасного світу (понад 2/3 від загальної кількості) з’явилася на етапі новітньої історії. Найбільший вплив на формування політичної карти на цьому етапі мали наслідки Першої і Другої світових війн та розпад Радянського Союзу і соціалістичної системи наприкінці XX ст.
Із нині існуючих держав лише дві були започатковані у давні часи (Китай і Японія), декілька десятків виникли за середньовіччя і нового часу. Основна ж частина держав сучасного світу (понад 2/3 від загальної кількості) з’явилася на етапі новітньої історії. Найбільший вплив на формування політичної карти на цьому етапі мали наслідки Першої і Другої світових війн та розпад Радянського Союзу і соціалістичної системи наприкінці XX ст.
ООН
Усі держави світу, крім Ватикану, є членами Організації Об'єднаних Націй (ООН) - глобальної організації, створеної для підтримання миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва. Серед її засновників у 1945 р. була й Україна - на той час республіка в складі Радянського Союзу.
ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
Державний лад країни — це спосіб організації політичної влади на її території. Поняття «державний лад» має три складові: форма правління, форма державного устрою та форма політичного режиму.
У республіці верховні органи влади (законодавчої, виконавчої і судової) обираються у тому чи іншому порядку на певний термін. Главою держави здебільшого є виборний президент. У наш час республіками є понад 3/4 загальної кількості держав світу. Ця форма правління виникла ще в давнину й поширилась у XIX XX ст. Її вважають иайпрогресивнішою з існуючих форм правління та демократичною.
У президентській республіці глава держави є одночасно главою виконавчої влади (класичний приклад — США). У парламентській республіці великі повноваження має парламент; він формує уряд, який підзвітний йому (наприклад, такими є Німеччина, Італія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Індія). Змішані (президентсько-парламентські або парламентсько-президентські) форми правління мають Франція, Польща, Росія, Литва, Румунія.
Республіка у перекладі з латинської означає "всенародна справа".
Монархія у перекладі з грецької означає "єдиновладдя", теократична монархія - "боговладдя" .
Сучасні монархії Європи
Сучасні монархії Близького Сходу
Види державного устрою
За формою державного устрою всі країни світу поділяють на унітарні й федеративні.
Усі держави — і федеративні, й унітарні — складаються з певних територіальних одиниць.
В унітарній державі кожна територільна одиниця підпорядковується безпосередньо органам центральної влади.
Ще одну поширену форму правління мають держави, які входять до складу Британської Співдружності Націй, очолюваної Великою Британією.
Державний режим
Форма державного режиму — сукупність методів, форм і способів здійснення державної влади.
Політичні режими поділяють на два основні різновиди: демократичні та антидемократичні.
Демократичний режим (від. грец. слів — demos народ, kratos — влада) — форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління та ухвалення рішень відповідно до волі більшості.
У демократичній державі громадяни беруть участь в її управлінні двома способами: безпосередньо (пряма демократія) або через органи місцевого самоврядування чи державної влади (представницька демократія). Отже, демократичний режим характеризують високий рівень суспільного самоврядування та, як наслідок, переважний компроміс у відносинах між владою та суспільством. Залежно від ставлення до соціальних перетворень демократичний режим має свої різновиди у вигляді: демократично-ліберального, демократично-консервативного та демократично-радикального режимів.
Протилежністю демократичного режиму є тоталітарний режим.
Тоталітарний режим (від лат. totus — цілісний, цілий) — режим, який здійснює всеохопний контроль над усіма сферами життєдіяльності людини та базується на принципах насилля і нехтування прав людини. Можна виокремити тоталітарні режими за панівною ідеологією: фашизм, нацизм, комунізм. Оскільки ці ідеології є небезпечними для життя людства і спрямовані на його винищення, в Україні та інших демократичних країнах їх заборонено.
Прикладом тоталітарних режимів є такі країни, як СРСР, нацистська Німеччина протягом правління Гітлера, фашистська Італія в часи правління Б. Муссоліні.
Авторитарний режим — це спосіб правління, який базується на владі авторитету, політико-правовій нерівності соціальних груп і використанні насильства. Найчастіше авторитаризм установлюється в країнах, які переходять від тоталітаризму до демократії, а чіткої регламентації зазнає переважно політична сфера. В різні часи авторитарними режимами були військові диктатури в Аргентині, на Кубі, у Бразилії, Греції.
ДЕРЖАВНИЙ ЛАД УКРАЇНИ
За формою правління Україна є парламентсько-президентською республікою. Державна влада в країні здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Найвищими їх органами є відповідно Верховна Рада (парламент), уряд і Верховний Суд, які обираються або формуються за установленим законом порядком. Главою держави є Президент, якого обирають громадяни України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. За таким же принципом кожних п’ять років обирають депутатів Верховної Ради та місцевих рад усіх рівнів.
За формою державного устрою Україна — унітарна держава, яка складається з: 24 областей, однієї Автономної Республіки Крим і двох міст із спеціальним статусом (Київ і Севастополь).
Немає коментарів:
Дописати коментар