Чорне море


     Чорне море – це великий природний комплекс, що має свої специфічні природні умови і природні ресурси. 

    Походження назви "Чорне море" остаточно не з'ясоване. Чорним, темним його називали і іранські племена, які жили на узбережжі ще у III тис. до н. е., і араби, і греки, і слов'яни. Були поширені й інші назви: у Стародавній Греції - Понтос Аксейнос - Море негостинне (порівняно з Егейським воно було холодним і бурхливим), пізніше, коли судна стали більш досконалими і надійними, - Понт Евксінський - Море гостинне; у Римі - Румське (тобто Римське); на Русі - Руське

   Найбільшою затокою, яка омиває береги України, є Каркінітська завдовжки 118 км і завширшки 80 км. Найбільший острів, що належить Україні, -Джарилгач завдовжки 40 км, розташований у цій затоці.


НОВА ШКОЛА. УРОК

     Фізико-географічне положення та берегова лінія

    Чорне море є внутрішнім і належить до басейну Атлантичного океану. Воно з’єднане з Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Площа поверхні – близько 422 тис. км².

   

Чорне море омиває південні береги України і ще п’яти країн: Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії та Росії. Довжина берегової лінії становить 4090 км, з яких у межах України – 1540 км. У Чорне море впадають великі річки, які сильно опріснюють воду. При впадінні в море річки утворили біля північного і західного узбережжя багато лиманів. Окремі лимани використовують як джерела лікувальних грязей і кухонної солі.

    З Азовським Чорне море сполучене вузькою (від 4,5 км до 15 км) Керченською протокою. Її протяжність – 45 км. Фарватер протоки перетинають рифи, мілина, коси, тому її глибина лише 2–7 м. Кораблі ходять спеціально проритим каналом.

   Українські береги моря слаборозчленовані, переважно низовинні. В окремих місцях – урвисті. З великих заток вирізняються Каркінітська, Каламітська, Феодосійська та Одеська. Є багато невеликих бухт, оточених косами, які використовують для причалювання кораблів. Островів у Чорному морі мало, всі вони в узбережній смузі.




      На Кримському півострові є багато мисів – ділянок суходолу, що гострим кутом врізаються в море. Найвідоміші з них: Сарич – найпівденніша точка нашої держави; на західному узбережжі півострова – Тарханкут і Херсонес; на південному сході – Меганом та Опук


Геологічна історія. Рельєф дна 


 Основна частина моря лежить у зоні Альпійсько-Гімалайської складчастості. Лише дно північно-західної території лежить на краю Східноєвропейської платформи, утворює мілководну шельфову зону завширшки 200 м. 


   Улоговина Чорного моря за формою нагадує чашу з найбільшими глибинами в центральній і південній частинах (максимальна глибина — 2 245 м). Значні глибини й поблизу Південного берега Криму. Улоговина моря розміщена у скидовій западині, опускання дна якої триває й дотепер. Натомість північна частина моря (між гирлом Дунаю і Кримським півостровом) зайнята шельфом. Україна володіє найбільшою площею шельфу серед усіх причорноморських держав.



     Існування Чорного моря бере початок з розпаду океану Тетіс на окремі басейни (30 -40 млн років тому')· На його місці виникали різні за конфігурацією моря, аж поки близько 500 тис. років тому не з’явився басейн, подібний в основних рисах до сучасних Чорного й Азовського морів. Однак він не мав зв’язку із Середземним морем і був прісним. У подальшому такий зв’язок виникав і знову втрачався.

     Близько 9-7 тис. років тому Чорне море остаточно сполучилося із Середземним, воно знову стало солоним і набуло сучасних обрисів.

Клімат та властивості водних мас

   Значна частина Чорного моря перебуває в субтропічних широтах, що відбивається на формуванні його клімату: влітку він жаркий і сухий, а взимку помірний і вологий.

   Середні температури липня на українському узбережжі становлять +24 °С, січня — близько +1 °С. Влітку на узбережжі дме бриз, який освіжає повітря і робить погоду не спекотною й комфортною. Взимку нерідко бувають тумани, іноді гримлять грози. Кількість опадів змінюється від 300 мм на сході до 800 мм (південнокримське узбережжя).

   Біля берегів України Чорне море має відносно невеликі глибини і тому добре прогрівається. Температура води на поверхні влітку підвищується до +27 °С, а взимку становить -0,5 ... +8 °С. Глибше 150 м температура стає незмінною (+9 °С). В окремі суворі зими північно-західна частина моря замерзає.

   Солоність чорноморської води неоднакова: біля берегів вона становить до 10 %с, у центральній частині - 18 %с. Тобто вона вдвічі менша від середньої солоності вод Світового океану. Це пояснюється притоком у Чорне море великої кількості прісної річкової води. Цікаво, що назва Чорного моря не має нічого спільного з кольором його води, для якої характерний синьо-зелений відтінок. Вода доволі прозора (прозоріша, ніж в Атлантичному океані чи Балтійському морі). 

     У Чорному морі міститься у 6 разів більше води, ніж у Каспійському морі-озері й у 16 разів більше, ніж у Балтійському, хоча площі всіх трьох водойм майже однакові.

    Своєрідною рисою, шо відрізняє Чорне море від інших морів, є наявність у воді шару сірководню. Він починається з глибини приблизно 200 м і займає 87 % об’єму моря. Сірководневий шар непридатний для життя організмів, тому на значних глибинах є лише бактерії. Появу великої кількості сірководню вчені пояснюють низкою хімічних перетворень сполук сірки за участю бактерій і під дією вуглекислоти, шо є у воді. Значну роль при цьому відіграє відсутність вертикальної циркуляції води у глибинних шарах. Верхня опріснена вода, насичена киснем, не може проникнути у нижню товщу моря, яка є густішою і важчою. Через значну концентрацію сірководню сіро-зелений намул стає чорним.


 Водні маси Чорного моря переміщуються, формуючи течії. Основна Чорноморська течія рухається проти годинникової стрілки паралельно береговій лінії у вигляді замкненого кругообігу. Через протоку Босфор з Чорного моря в Мармурове стікають прісні поверхневі води, а в Чорне море спрямована глибинна протитечія солоних вод.

  Поверхня моря переважно спокійна. Хвилі виникають у вітряну погоду і можуть досягати 15 м. Чорне море здавна мало славу бурхливого і небезпечного, але сильні бурі бувають нечасто, переважно взимку. Припливи і відпливи майже непомітні.

Органічний світ та природні ресурси

   У Чорному морі налічують 260 видів водоростей, найбільше їх - у північно-західній мілководній частині. Тваринний світ зосереджений у верхньому шарі води. Його видовий склад відносно небагатий - близько 2 тис. видів (майже у 5 разів менше, ніж у Середземному морі). Промислове значення має вилов оселедців, хамси, бичків, камбали, ставриди, скумбрії, кефалі, осетрових. Водяться три види дельфінів — звичайний, афаліна і пихтун. Серед молюсків є мідії, устриці, гребінці; з ракоподібних — креветки, краби. На узбережжях гніздиться багато птахів.

   На шельфі Чорного моря розвідано промислові запаси нафти і природного газу. У морській воді містяться сполуки Феруму, Аргентуму, Купруму та інших елементів. Лікувальне значення мають грязі чорноморських лиманів. Пляжі вздовж узбережжя є чудовими місцями відпочинку.


Охорона моря

   Екологічна ситуація в Чорному морі визначається передусім стоками річок, що впадають у нього, а також викидами шкідливих речовин, які потрапляють у воду внаслідок аварій кораблів і видобутку корисних копалин. 



Найбільше забруднювальних речовин зі стоками приносять Дунай, Дністер, Дніпро. Внаслідок цього відбувається «цвітіння» води у північно-західній частині моря


Забруднюють море також промислові підприємства й порти, заклади сфери відпочинку, розташовані на його берегах, побутові стоки міст. Води Керченської протоки і узбережжя однойменного півострова зазнали сильного забруднення нафтопродуктами восени 2007 р. під час аварії суден-танкерів. Внаслідок цього сталася масова загибель риби, загинуло понад 30 тис. птахів. Мазут, шо скупчився на дні, утворив плями, які роблять такі ділянки непридатними для життя організмів. Це вимагає вживання низки заходів щодо очищення стоків та охорони води Чорного моря від забруднення.


   Жива природа Чорного моря та його узбереж охороняється у спеціально створеному з цією метою Чорноморському біосферному заповіднику. Насамперед під охороною перебувають багато видів водоплавних птахів, які зимують або відпочивають під час перельотів. Морські екосистеми охороняють також у природних заповідниках Карадазькому та «Мис Мартьян», біосферному заповіднику Дунайському.






Немає коментарів:

Дописати коментар