Ґрунти України
 |
| НОВА ШКОЛА. ВІДЕОУРОК |
УМОВИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ
Ґрунти України сформувалися в результаті взаємодії різних ґрунтотвірних чинників — материнських порід, природних вод, клімату, рельєфу, рослинного покриву, діяльності тварин і мікроорганізмів, господарського впливу людини .
В Україні такими породами є четвертинні відклади — здебільшого лесові та піщані.
Від них до ґрунту потрапляють дрібні тверді часточки - глина й пісок, а в гірських районах додаються більші уламки порід -гравій і щебінь.
Клімат, зокрема співвідношення тепла і вологи, впливає на формування ґрунтів різних типів. Так, в умовах надмірного зволоження формуються заболочені ґрунти, в яких можуть утворюватися торфовий шар і глей — сизі плями із сполук Феруму(ІІ).
Недостатнє зволоження спричиняє формування солончаків: до поверхні на місце вологи, що швидко випаровується, піднімається з глибин вода разом із розчиненими солями.
Вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється також через рослинність. У теплому й достатньо зволоженому кліматі формується пишна трав'яна рослинність, після відмирання якої утворюється багато перегною (гумусу). Тому під багатою трав’яною рослинністю утворюються родючі ґрунти. І навпаки, за надмірної сухості клімату формується розріджений рослинний покрив, перегною утворюється мало, тому й ґрунти будуть менш родючими або бідними.
Господарська діяльність людини може сприяти підвищенню родючості фунту за умови науково обґрунтованого його обробітку або її зниженню внаслідок нераціонального господарювання. Важливе значення для поліпшення якості ґрунтів має внесення органічних і мінеральних добрив.
Процес ґрунтоутворення відбувається дуже повільно. У середніх широтах помірного поясу, де розташована Україна, родючий шар ґрунту завтовшки 0,5—2,0 см утворюється приблизно за 100 років. Повністю ж сформований ґрунт має потужність 1-2 м і складається з кількох шарів — горизонтів. У розрізі ґрунту (ґрунтовому профілі) видно його шарувату будову .
ОСНОВНІ ТИПИ ҐРУНТІВ РІВНИННОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ
 |
| Інтерактивні карти України |
Карта ґрунтів
На карті ґрунтів відображено поширення типів і різновидів ґрунтів па певній території. Для складання карт проводять експедиційні дослідження — зйомку (знімання) ґрунтового покриву. Залежно від мети й призначення ґрунтознавчі дослідження проводяться в межах окремих сільськогосподарських чи лісових господарств, природних або адміністративних районів, областей, країв, природних зон, держав.
Дерново-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого на Поліссі. Вони сформувалися в умовах надмірного зволоження під сосновими і мішаними лісами.
Материнськими породами для них слугують водно-льодовикові піщані відклади.
У цих ґрунтах невеликий вміст гумусу (до 1,5 %), чітко виражений так званий підзолистий горизонт, з якого поживні речовини вимиваються вглиб.
Тому вони мають низьку родючість.
Вони утворилися на суглинистих породах за умов достатнього зволоження.
Вміст гумусу в них також незначний — 3 %, тому їх природна родючість невисока.
Чорноземні ґрунти сформувалися на лесах в умовах недостатньої зволоженості під степовою рослинністю.
Великий вміст гумусу (8—15 %) та зерниста й ґрудкувата структура роблять їх найродючішими не тільки в Україні, а й у світі.
Ці ґрунти, шо вкривають майже 65 % території України, є її національним багатством. Загалом в Україні зосереджена п’ята частина всіх чорноземів світу.
У різних частинах країни поширені різні підтипи чорноземів: у лісостепу — чорноземи опідзолені і типові, у північній частині степу — чорноземи звичайні, на півдні степу — чорноземи південні.
Різноманітність підтипів і їхні властивості зумовлені різною зволоженістю території.
Вони мають незначний вміст гумусу — 3 %, але досить потужний гумусовий горизонт — до 55 см.
Для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур ці ґрунти потребують додаткового зволоження.
Азональні типи ґрунтів
У межах України, крім зональних типів ґрунтів, сформувалися азональні, тобто поширені у різних природних зонах у зв’язку зі специфічними природними умовами.
Так, на Поліссі сформувалися болотні й торфово-болотні, а в долинах річок — лучні й лучно-болотні. У лісостепу і степу окремими невеликими плямами поширені солонці —малородючі грунти, в яких простежується горизонт із значним умістом солей. У південних степах утворилися солончаки —неродючі ґрунти, що мають підвищений вміст солей по всій своїй товщі. Для вирощування рослин такі ґрунти потребують промивання і гіпсування. Внаслідок інтенсивного промивання водою солонці в замкнутих зниженнях рельєфу перетворюються на солоді, в яких засолений шар зникає, зате з’являються глейові горизонти.
ҐРУНТИ ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ
У горах так само сформувалися ґрунти різних типів, які змінюються відповідно до закону висотної поясності — від підніжжя до вершин.
Під лісами до висоти майже 1500 м над рівнем моря утворилися малопотужні, щебенисті бурі гірсько-лісові ґрунти.
Вище, на безлісих схилах, полонинах та інших вершинах гір поширені гірсько-лучні ґрунти.
У Кримських горах у передгірних районах та на північних схилах до висоти 450 м поширені гірсько-лісостепові ґрунти — дерново-карбонатні та сірі. Вони сформувалися під чагарниковою і трав’яною рослинністю. Основні ґрунти Гірського Криму - також бурі гірсько-лісові, що поширені до висоти 850 м під буковими, дубовими і мішаними лісами.
На Південному березі Криму, де клімат має риси субтропічного з достатнім зволоженням, переважають коричневі і червоно-коричневі ґрунти.
Вони доволі родючі: вміст гумусу становить 4 %.
ДОСЛІДЖЕННЯ В. ДОКУЧАЄВА
В. Докучаєв сформулював так званий закон зональності, що показує «найщільніший зв’язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних організмів».
Ґрунтові ресурси України та їх охорона
 |
| НОВА ШКОЛА. ВІДЕОУРОК |
Ґрунтові ресурси та земельний фонд
Ґрунти - одне з найбільших багатств України. Саме ґрунти на 98 % забезпечують людство продуктами харчування. Решту дають водойми.
Ґрунтові ресурси - це всі ґрунти, які використовуються або можуть бути використані у господарській діяльності. Ґрунтові ресурси вичерпні, але відновні за умови раціонального їх використання. У зв’язку з дуже повільними темпами ґрунтоутворення руйнування ґрунтів є украй небезпечним явищем.
Земельний фонд держави - це всі її території, що вкриті ґрунтами, незалежно від їхнього ступеня родючості та характеру використання. В Україні він становить 603,6 тис. км2. Лише 0,1 тис. км2 - це території, позбавлені ґрунтів: яри, незакріплені піски, кар’єри тощо.
Структура земельного фонду України
Структура земельного фонду дуже сприятлива для господарської діяльності. Залежно від призначення в Україні виділяють такі землі: сільськогосподарські угіддя, лісовий фонд, водний фонд, антропогенна забудова, заповідний фонд, інші землі .
На сільськогосподарських угіддях, які становлять 70,8 % земельного фонду країни, розвивають різні галузі рослинництва і тваринництва.
Орні землі займають 56,9 % земельного фонду, що є одним із найвищих показників у світі.
На пасовища й сіножаті, які використовують для заготівлі кормів і випасання худоби, припадає відповідно 7,7 % та 4,3 % земельного фонду.
Під садівництво і виноградарство відведено незначні площі (1,9 % земельного фонду).
Лісовий фонд України має невеликі площі - 17,6 % території. Він охоплює природні лісові масиви Полісся, Лісостепу, Українських Карпат і Кримських гір, а також штучні лісонасадження в межах степової зони (захисні лісосмуги).
Землі водного фонду (4 % площі) зайняті річками, озерами, болотами, штучними водоймами, водогосподарчими спорудами. За рахунок будівництва водосховищ і каналів істотно збільшився водний фонд України, що призвело до вилучення з господарського використання значних площ земель.
Площі антропогенної забудови (4,2 %) безперервно зростають. До них належать землі під містами, промисловими об'єктами, наземними шляхами сполучення тощо.
На землях природоохоронного призначення (заповідний фонд) розміщено біосферні та природні заповідники, природні національні парки, заказники, дендрологічні парки, ботанічні сади, пам'ятки природи тощо. На цих землях заборонено діяльність, яка призводить до порушення їхніх природних комплексів.
Також виділяють землі рекреаційного призначення, що використовують для відпочинку і туризму.
Проблеми використання ґрунтів в Україні
Ґрунти - найважливіше природне багатство України. Більш як 65 % ґрунтового покриву України припадає на чорноземи. Для підвищення родючості ґрунтів широко застосовують різні види меліоративних робіт: зрошення, осушення, хімізацію, боротьбу з негативними природними процесами та явищами (вітровою і водною ерозією, забрудненням, засоленням ґрунтів та ін.).
Водночас непродумане господарське використання ґрунтів призводить до негативних наслідків: погіршується їхня структура, зменшується родючість. Усі землі України потребують дбайливого використання й охорони. У результаті антропогенної діяльності загострюється проблема скорочення орних земель.
Через неправильні методи господарювання на значних площах прискорюється ерозія ґрунтів. Так, на 1/3 загальної площі сільськогосподарських угідь спостерігається водна ерозія, понад 1 /2 земель зазнають впливу вітрової ерозії.
У зоні аварії на Чорнобильській АЕС унаслідок радіоактивного забруднення майже 2 тис. км2 земель вилучено з господарського використання.
У районах розробки корисних копалин відкритим способом ґрунтовий покрив знищується. Території, позбавлені ґрунтів, називають «місячними ландшафтами». Вони потребують рекультивації.
Рекультивація (з лат. - повертаю) - комплекс заходів із повного або часткового відновлення ґрунтів.
Відновлення ґрунтів - складний і тривалий процес, який передбачає комплекс послідовних заходів. Перед початком видобутку корисних копалин кар’єрним способом ґрунти слід зняти й перевезти в інше місце для тимчасового зберігання. Після закриття кар'єру необхідно розпочати рекультивацію з випо-ложування та закріплення схилів, або їх терасування. Це варто робити, щоб запобігти водній ерозії. Після цього можна завезти ґрунти й обов’язково посадити рослини для відновлення процесів ґрунтоутворення.
Від надмірного зрошення відбувається вторинне засолення і заболочування чималих площ. Під дією гербіцидів у ґрунті різко зменшується кількість мікроорганізмів. Небезпечним є і надлишкове застосування мінеральних добрив. Усе це потребує невідкладних заходів, спрямованих на збереження й охорону фунтів України.
Повторимо:
Немає коментарів:
Дописати коментар