Води суходолу України

 Води суходолу України

   До вод суходолу України належать поверхневі й підземні води. Річки, озера, водосховища, лимани, канали, ставки, болота — усе це поверхневі води території. 

    Через відмінності в кліматі гідрологічні об'єкти України розміщені вкрай нерівномірно. На Поліській низовині великі запаси води, тут густа річкова мережа, значну площу займають болота. 

На півдні та сході України дається взнаки дефіцит води. Люди здавна намагалися компенсувати його створенням штучних водойм — ставків, водосховищ, каналів. В Україні налічують понад 28 тис. штучних водойм.

       Найбільший об'єм поверхневих вод міститься в річках.

   Режим і характер поверхневих вод визначається стоком, який залежить від кількості опадів, випаровування, рельєфу, геологічної будови, ґрунту й рослинності. Поверхневий стік є зональним явищем.

   Важливу роль у забезпеченні потреб людини в чистій воді відіграють підземні води України, які залягають у надрах Землі на різній глибині. Підземні води заповнюють пори й пустоти гірських порід. Глибина залягання, напрямок та інтенсивність руху підземних вод залежать від водопроникності гірських порід. Водопроникні породи (піски, галечники, гравій) пропускають воду, а водонепроникні, або водотривкі (глина, сланці), її затримують.

  За умовами залягання підземні води поділяють на грунтові й міжпластові (артезіанські). 

     Підземні води мають різний хімічний склад.

  Води зі значним умістом солей і газів називають мінеральними. Залежно від хімічного складу їх поділяють на хлоридні, сульфатні, магнієві, радонові та ін. Суму розчинених у воді речовин без газів називають мінералізацією. За рівнем мінералізації розрізняють води питного й бальнеологічного призначення.

   Поверхневі й підземні води на території країни, придатні для використання у водному господарстві, становлять водні ресурси України.

Річки України

НОВА ШКОЛА. ВІДЕОУРОК

Інтерактивні карти України

    В Україні загалом понад 63 тис. природних водотоків. Серед них найбільше струмків (довжиною менш ніж 10 км) і малих річок (завдовжки до 100 км). Середніх річок (від 100 до 500 км) — трохи більше ста, а великих (довжиною понад 500 км) — лише 14.

     Розподіл річок по території країни залежить насамперед від рельєфу та клімату. Найбільша густота річкової мережі в Українських Карпатах і Кримських горах, найменша — на Причорноморській низовині. У найбільш посушливій її частині — між Дніпром і затокою Сиваш — постійних водотоків взагалі немає, а тимчасові утворюються лише під час танення снігу або зливових дошів.

Характер течії річок України

     

    Напрямок і швидкість течії річок визначає рельєф. За цими ознаками розрізняють річки рівнинні та гірські. 

   Більшість річок України є рівнинними,   у т. ч. й найдовші - Дніпро  і Південний Буг із притоками, що входять до їх річкових систем. Гірськими є деякі річки Українських Карпат і Південного берега Криму. Більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на них схилах Головного пасма Кримських гір, є гірсько-рівнинними {Дністер, Тиса, Прут, Салгир та ін.).

     Найдовшою річкою України і третьою за довжиною в Європі (після Волги і Дунаю) є Дніпро. Його загальна довжина -2 201 км (протяжність в межах України-981 км). 

  Рельєф визначає і падіння та похил річок. Падінням річки називається різниця між абсолютними висотами її витоку і гирла. Похил річки — це відношення її падіння до довжини. 

     Похил річки показує, на скільки метрів чи сантиметрів у середньому «падає» річка на кожний кілометр своєї довжини. Рівнинні річки мають незначні падіння і похил, тому їх течія повільна. Натомість гірські річки мають великі значення падіння і похилу, тому їх течія швидка й бурхлива. 

     Живлення і режим річок України

   Живлення, тобто надходження води до річкових систем, визначається кліматичними умовами території України. В Україні річки мають змішаний тип живлення. Основна частка в ньому припадає на атмосферні опади (сніг і дощ): ними річки поповнюються переважно навесні та влітку. Загалом у річках рівнинної частини країни переважає снігове живлення, а в гірських -дощове. Живлення підземними водами становить не більш як 20 % і переважає взимку. У степовій зоні влітку окремі малі річки пересихають.

     Режим річки - це особливості її поведінки впродовж року (зміна рівня і кількості води, період замерзання тощо). Рівень води в річці то піднімається, то опускається залежно від сезонного характеру живлення. 

   Повінь — тривале підняття рівня води, яке повторюється з року в рік в один і той самий сезон. На річках рівнинної частини України вона настає навесні підчас танення снігу. Повінь триває від 10 днів на малих річках до півтора місяця - на великих. Тоді вода на тривалий час затоплює заплаву річки. 

    Паводок — значне і швидке підняття води в річці, яке відбувається у різні пори року внаслідок раптових відлиг або сильних злив. Паводки упродовж усього року трапляються в Карпатах, Прикарпатті й Закарпатті. Річки там мають неширокі заплави, тому рівень води в них швидко піднімається. 

На гірських річках Криму паводки характерні здебільшого навесні та взимку. На річках рівнинної території України паводки бувають рідше.

    Межень — найнижчий рівень води у річці — буває переважно під час літніх посух і в морозні зими.

         Взимку річки в Україні вкриваються кригою.  

 Льодостав (суцільний льодовий покрив) установлюється в грудні і триває зазвичай 2-3 місяці. 

   На гірських річках стійкий льодовий покрив не утворюється через швидку течію.

     Живлення і режим річок впливають на їх стік. Річковий стік — це об’єм води, що протікає через поперечний переріз річки за певний період часу (наприклад, за рік). Найбільший річний стік мають Дунай, Дніпро, Дністер. 

    Серед малих і середніх річок більший річний стік у річок півночі й заходу країни, де надмірне й достатнє зволоження. Значно менший він у річок, шо збирають воду в районах з недостатнім зволоженням (на півдні). 
  Найбагатоводнішою річкою в Україні є Дунай, річний стік якого становить близько 123 км³, що вдвічі більше, ніж у Дніпра.

Робота річок

 Річки виконують велику роботу: руйнують (розмивають і змивають) гірські породи, переносять і відкладають їх частинки у вигляді наносів уздовж русла чи в гирлі. Результатом такої довготривалої роботи є формування річкових долин і дельт.

Річкова долина

   Чим більший похил річки, тим більшу руйнівну роботу вона виконує. Процес руйнування річкою гірських порід називається річковою ерозією. У верхів’ях, де більший похил і швидша течія, річка головним чином врізається в земну поверхню, поглиблюючи свою долину. У середній частині та в пониззі, де похил і швидкість течії зменшуються, переважає відкладання принесених порід, підмивання береіів і розмивання схилів долини. Внаслідок цього долина річки розширюється. Вона починає «блукати» по долині, звиватися, утворюючи петлеподібні вигини — меандри. 

   Вода сильно підмиває круті береги, а біля пологих відкладає наноси. З них утворюються пляжі — пологі намивні береги. 
   Після тривалого підмивання берегів вигини річища стають дедалі крутішими, а перемички біля їх основи звужуються. Під час повені чи паводка вода може розмити перемичку і річка отримає нове випрямлене русло. А вигин старого стане старицею — озером серпоподібної форми, що поступово перетвориться на болото внаслідок заростання.   

  Внаслідок ерозії річка виробляє тераси -пологі ділянки зі схилами-уступами. Вони є залишками колишніх днищ долини, що були тоді, коли річка текла на вищому рівні. Річки України мають до 7 терас, найбільше їх — у долині Дністра та його приток —11.

  Рівнинні річки мають широкі (іноді до кількох кілометрів) річкові долини переважно з пологими схилами. Русло в них звивисте, з меандрами, рукавами, протоками, островами, на заплавах багато стариць. 

   Для гірських річок характерні здебільшого вузькі, глибокі долини з крутими схилами. їх русла слабозвивисті, кам’янисті, з порогами та водоспадами. На окремих ділянках річка може утворювати каньйон - вузьку, глибоку долину з майже прямовисними схилами й вузьким дном. Каньйони формуються в гірських районах Криму й Карпат і на височинах, які зазнали тектонічного підняття. Наприклад, каньйони мають Дністер і його ліва притока р. Смотрич, що стікає з Подільської височини.

    У результаті руйнівної роботи річка має не тільки рідкий (водний), а й твердий стік. Це увесь твердий матеріал, що його переносить річка у завислому і розчиненому вигляді. Від кількості речовин, що містяться в 1 м³ води, залежить каламутність води. Найвищі показники твердого стоку і каламутності мають гірські річки Українських Карпат і Криму, а також ті, що перетинають височини лісостепу і степу. Найменший твердий стік у річок лісової зони.

    Твердий стік поступово відкладається у вигляді наносів нижче за течією і виноситься головними річками в моря чи озера. Там він нагромаджується на дні або ж відкладається в гирлах річок у вигляді островів, шо творять дельту. Дельти мають найбільші річки України — Дунай і Дніпро.

    Найглибшим каньйоном в Україні є Великий каньйон Криму завглибшки 230-320 м і завдовжки понад 3 км, що місцями звужується до 3 м. Розташований він на північному схилі Ай-Петринської яйли, його дном тече річка Аузун-Узень.

    Найбільшу в Україні дельту і одну з найбільших в Європі утворює Дунай. Її площа -5 640 км². Щороку дельта висувається в Чорне море на 30 м. Вона порізана численними протоками, вкрита озерами, поросла очеретом. Це Дунайські Плавні.

Переважна більшість річок України (94%) належить до басейнів Чорного й Азовського морів. Тільки річки західної частини країни відносяться до басейну Балтійського моря. Окремі невеликі річки на півдні країни не мають стоку в Світовий океан. Такий розподіл річкового стоку зумовлений загальною будовою поверхні України.

В Україні проходить 
Головний європейський вододіл. 
Він розділяє басейни річок, що стікають у північні (Балтійське та Північне) і південні (Середземне, Чорне й Азовське) моря. 
Лінія вододілу проходить через м. Львів, в межах якого починаються 7 малих річок: вода трьох  з них стікає у Західний Буг, що прямує до Балтійського моря, а чотирьох – у Дністер, який впадає у Чорне море.
 Отож, краплини дощу, що впали на гребінь даху львівського будинку, можуть згодом опинитися у різних морях, віддалених один від одного більш як на тисячу кілометрів.

Основні річкові басейни та системи

НОВА ШКОЛА. ВІДЕОУРОК

      Річки завжди відігравали важливу роль у життєдіяльності людини. Люди селилися па берегах річок, використовували їх воду в побуті й господарстві. Річки глибоко ввійшли в культуру народів, стали національними символами.

   Більшість річок України (94 %) належить до басейнів Чорного й Азовського морів. Тільки річки західної частини країни належать до басейну Балтійського моря. Деякі невеликі річки на півдні країни не мають стоку у Світовий океан. Такий розподіл річкового стоку зумовлений рельєфом території України. Водоносність річок закономірно зменшується з північного заходу на південний схід. 

Річки басейну Чорного моря

   Головною водною артерією України є Дніпро — основна річка басейну Чорного моря.

   Для нас Дніпро не тільки потужна водна артерія, а й душа нашого народу, його історії. Дніпро тече серединою території України а півночі на південь. Його загальна довжина становить 2201 км (в Україні — 981 км). Дніпро збирає води з північних, західних і східних територій країни, площа його басейну охоплює 504 тис. км². Річка бере початок з невеликого болота на Валдайській височині (Росія) на висоті 220 м над рівнем моря, далі тече територією Білорусі. В Україну Дніпро входить як велика рівнинна річка з широкою долиною, звивистим руслом з обмілинами, рукавами й острівцями. Глибина Дніпра 3-12 м, ширина — 700-1500 м. У його заплаві багато озер-стариць і заболочених ділянок.

   Правий берег Дніпра високий і гористий, натомість лівий — низький і рівнинний. Колись иа річці були пороги (між Дніпропетровськом і Запоріжжям), які повністю її перегороджували. У цьому місці Дніпро перетинає Український кристалічний щит. Нині пороги затоплені водами Дніпровського водосховища. Низка споруджених иа Дніпрі водосховищ випрямила русло й дуже змінила його береги.

На Дніпрі чимало островів  (Труханів у межах м. Києва,  Хортиця в межах                          м. Запоріжжя). 
  Кількома гирлами річка впадає в Дніпровсько-Бузький лиман, а з нього одним широким гирлом —у Чорне море.

   У Дніпра понад 1150 малих, середніх і великих приток. Найбільші з них Прип’ять (права) і Десна (ліва), які приносять майже половину річного стоку. З-поміж приток Прип'яті найдовші — Стир і Горинь (зі Случчю), а Десни - Сейм. Великі праві притоки — Тетерів, Рось, Інгулець, ліві — Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара.

    Живлення Дніпра та його приток змішане. Навесні через танення снігу трапляється повінь, улітку й узимку спостерігається межень, восени можливі паводки. З грудня до березня триває льодостав.

   Дніпро - важливе джерело водопостачання, бо має великий річний стік (53,5 км³). Дніпровською водою користуються жителі сотень міст  і сіл на його берегах. Каналами вона спрямовується для потреб промисловості Донбасу й Кривбасу, а також для зрошення степів Причорномор’я та Криму. Дніпро судноплавне на всій довжині, тому є важливою транспортною магістраллю. Води Дніпра — потужне джерело енергоресурсів. Побудовані на Дніпрі гідроелектростанції виробляють найдешевшу електроенергію.

   Із року в рік зростає забруднення дніпровських вод. Особливо небезпечне забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. Тому Дніпро потребує належного державного захисту.

   Другою за довжиною (806 км) і площею басейну річкою в Україні є Південний Буг. Це єдина з найбільших річок, яка повністю вбирає свої води з території України. Найбільші її притоки — Синюха та Інгул. 

   Басейн річки розташований переважно в межах Українського щита. 
 Південний Буг і його притоки порожисті, а па окремих ділянках трапляються каньйони зі стрімкими гранітними берегами. 
 Річка впадає в лиман, який є відгалуженням Дніпровського лиману.     Південний Буг судноплавний тільки в нижній течії. 
 Води річки використовують у гідроенергетиці, для промислового й комунального водопостачання та зрошення. 
    Тут є кілька малих гідроелектростанцій. На берегах Південного Бугу розташовані три обласні центри.

   Третя найбільша річка України — Дністер (загальна довжина — 1362 км, у межах України — 705 км). Він бере початок на схилах Карпат. У верхів’ях Дністер — типова гірська річка, яка в середній течії перетворюється на рівнинну з широкою долиною. 
Між Подільською й Передкарпатською височинами долина річки звужується й набуває каньйоноподібної форми.
 Річище Дністра дуже звивисте. Річка впадає в широкий Дністровський лиман, з'єднаний з Чорним морем вузьким гирлом. Найбільші притоки — Стрий, Нічниця, Серет, Збруч, Смотрич, Мурафа. Живлення Дністра та його приток змішане. Повінь трапляється навесні, улітку й восени можливі наводки. Води Дністра використовують для задоволення потреб населення, промисловості й сільського господарства. На річці збудовано ГЕС. Хоча Дністер судноплавний у середній і нижній течії, нині він майже не використовується як транспортний шлях. 

   На межі України з Румунією протікає Дунай (довжина в межах України — 175 км) — друга за довжиною й одна з найновиоводніших річок Європи (загальна протяжність — 2960 км). Впадає в Чорне море кількома гирлами. Кілійське гирло Дунаю, яким проходить найбільший стік води річки, є кордоном України. Дельта порізана численними протоками, укрита озерами, поросла очеретом. Це — Дунайські плавні, де зимують і відпочивають під час перельотів багато птахів. Живлення Дунаю змішане, переважають дощові води. Замерзає річка тільки в суворі зими. Найбільші притоки Дунаю, що беруть початок в Українських Карпатах, — Тиса, Прут (із Черемошем) і Сірет. Тут вони мають швидку течію, чимало порогів і водоспадів, їх води несуть багато мулу й каміння, які відкладаються на рівнинах. Дунай — дуже важлива транспортна магістраль Європи.

Річки басейну Азовського моря

   Найбільша річка па сході України Сіверський Донець, який є притокою Дону. 
   Протяжність річки в межах України — понад 670 км. Має звивисте річище й широку долину. У місці, де річка перетинає Донецький кряж, її долина звужується й трапляються скелясті схили.  
    Найвищий рівень води спостерігається навесні, улітку Сіверський Донець міліє. Найбільші притоки - Оскіл, Айдар, Лугань. 
    На річці розташовано багато міст і промислових підприємств, які забруднюють її стічними й шахтними водами.

  До середніх за довжиною річок басейну Азовського моря належать Каль-міус, Берда, Молочна, Салгир.      Оскільки вони протікають у посушливих районах, тому маловодні, а Салгир у нижній течії часто пересихає.

    



Річки басейну Балтійського моря та внутрішнього стоку

   

  У Балтійське море впадають Західний Буг і Сян, які є притоками Вісли. Західний Буг і його притоки беруть початок і течуть на рівнинній території, натомість карпатське верхів’я Сяну гірське.

    Деякі річки в Одеській області належать до басейну внутрішнього стоку.
 Це Великий, Середній і Малий Куяльники, які впадають у Хаджибейський і Куяльиицький лимани, не пов’язані з Чорним морем. Улітку річки пересихають.

ТЕСТИ. РІЧКИ УКРАЇНИ

Озера України

НОВА ШКОЛА. ВІДЕОУРОК

 В Україні близько 20 тис. озер, однак більшість з них є невеликими озерцями у долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км², та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них розміщені в пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, Поліссі та в Карпатах. Вкрай мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні; солоними є лише кілька десятків озер на півдні України.

Озера нашої країни різноманітні за походженням улоговин.

Карстові озера утворились при розчиненні гірських порід водою. 

Таке походження мають Шацькі озера, що на Волині. Всього до них належать близько тридцяти озер, з яких найбільшим є Світязь. 

Його називають геологічним дивом: знаходячись серед крейдових порід, які здатні розчинятися, озеро залишається повноводним. Це відбувається завдяки живленню не тільки атмосферними, а й напірними підземними водами. Вода в озері надзвичайно м’яка і прозора. 

Каналом озеро Світязь  з’єднується з Пулемецьким та Лукою. 

Загалом Шацькі озера стічні, знаходяться в басейні Західного Бугу. Невеликі карстові озера є на Поліссі, у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі (там їх називають “вікнами”).

Назва озера Світязь за однією з версій у перекладі з литовської означає світле, біле, за іншою – походить від праслов’янського слова „вити”, тобто назва пов’язана з конфігурацією озера – звивисте, криве.

Найглибшим озером в Україні є Світязь , середня глибина якого становить 7 м, а максимальна – 58,4 м. Вода в ньому така чиста і прозора, що й на глибині 8 м видно дно.

Льодовикові (карові) озера утворились на дні колишніх лож гірських льодовиків і трапляються на схилах Чорногорського масиву в Карпатах. 

Це озера Бребенескул, Марічейка, Несамовите.

Найбільш високогірним озером в Україні є Бребенескул, що лежить на абсолютній висоті 1 801 м біля однойменної вершини Українських Карпат.

Загатні озера виникають внаслідок загородження водного потоку обвалом чи зсувом. Саме так у верхів’ях карпатської р. Тереблі утворилося озеро Синевир. Зусібіч воно оточене горами, порослими віковими соснами, смереками, буками. Озеро невелике, але достатньо глибоке (24 м).

Назву Синевир виводять від слів синій і вир – пучина, глибока яма. Кришталево чиста вода в озері має блакитний відтінок., за що в народі його називають „Морським оком”.

Липовецьке озеро

У Закарпатті є декілька вулканічних озер, що утворилися після заповнення водою кратерів вулканів (Синє, Липовецьке).

Заплавні озера і озера-стариці – результат роботи річок. Заплавні озера виникають на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава або затоки від основного русла річковими наносами. 

Заплавні озера Ялпуг, Кугурлуй, Кагул є найбільшими серед прісноводних озер України. Вони утворилися внаслідок затоплення заплави Дунаю її притоками, які відділені від головної річки піщаними валами чи дамбами. Протоками ці озера з’єднуються з Дунаєм і живляться його водами під час великих повеней.

Найбільшим за площею прісним озером в Україні є Ялпуг (149 км²), найбільшим прісноводним лиманом – Дністровський (360 км²). 

Озера-стариці – це озера в старих  “покинутих” річкою руслах. 

Зазвичай невеликі за площею, вони поширені в долинах річок рівнинної частини України – в заплавах Дніпра, Десни, Сули, Псла, Сіверського Дінця. 

Водночас у деяких розширених і знижених місцях заплав річка може заливати великі площі (озера Люб’язь і Нобель на р. Прип’яті).

На рівнинних морських узбережжях поширені озера, які утворилися в результаті відокремлення від морів колишніх заток. Вони відгороджені вузькими й низькими пересипами з піску, гальки, черепашок чи гравію, що намиті морськими хвилями і прибережними течіями. Ці озера доволі великі, але мілководні. Більшість з них є лиманними озерами, тобто колишніми лиманами, перетвореними в озера. 

Лимани – видовжені (до 20 – 40 км) затоки, які утворюються в результаті затоплення морем долин річок біля їх гирл. Найбільші озера-лимани –  Дністровський і Молочний – прісні, з них існує стік у Чорне й Азовське моря. 

Є лиманні озера безстічні й солоні: Сасик-Кундук, Шагани, Алібей, Хаджибейський, Тилігульський лимани. Вони витягнуті на десятки кілометрів, але мілководні – глибина не перевищує 3 м, тому вода в них прогрівається до +30ºС. Часто лимани мають цілющі грязі. Відомий лікувальними грязями, на базі яких працюють численні курорти, Куяльницький лиман.

Уздовж берегів Степового Криму є відокремлені пересипами затоки, які утворилися в результаті затоплення морем сухих долин та балок. Через ділянки пересипів морська вода продовжує проникати в озера й насичувати їх солями. Такі озера називають сивашами. За походженням - це залишкові (реліктові) озера. Вони так само неглибокі, мають високу солоність води і великі відклади лікувального мулу – цілющих грязей. Найбільші озера-сиваші – Донузлав і Сасик-Сиваш, поряд з яким знаходиться місто-курорт Євпаторія. 

Грязі Сакського озера унікальні у всьому світі своїм складом і цілющим впливом на організм людини. Для оздоровлення людей використовуються також грязі солоних лиманів.

Озером інколи називають затоку Азовського моря Сиваш. Вона майже повністю відокремлена від моря піщаною косою Арабатська Стрілка і з’єднана з ним лише вузькою протокою на півночі. Солоність води в затоці-озері понад      220 ‰. Його солі – цінна мінеральна сировина.

Назви озер Сасик і Сиваш перекладаються з тюркських мов майже однаково – Озеро, що має запах гнилі та Гниле озеро.

Повторимо:

ТЕСТИ. ОЗЕРА УКРАЇНИ

Штучні водойми України

Водосховища України

    Крім природних в Україні є багато штучних водойм — ставків і водосховищ. 

Водосховища - це великі штучні водойми, створені для нагромадження води і подальшого її використання та регулювання стоку річки протягом року. Понад 1000 водосховищ займають близько 2% території України. 

 Найбільші з них споруджено на Дніпрі — Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам'янське, Дніпровське, Каховське. Вони утворюють каскад — групу, розміщену уступами за течією річки. 

        Створення Дніпровського каскаду тривало майже півстоліття з 20-х років XX ст. і було пов’язане з використанням води Дніпра для виробництва електроенергії.       Перше Дніпровське водосховище створювали насамперед для поліпшення судноплавства на ділянці.  Згодом були споруджені Київське, Канівське та Дніпродзержинське водосховище.          Найбільше з них за площею водного дзеркала — Кременчуцьке, а за об’ємом води — Каховське.  

    На Дністрі створене велике Дністровське водосховище.

    Водосховища створювали з метою виробництва відносно дешевої електроенергії на гідроелектростанціях (ГЕС), збільшення запасів води (для зрошення полів, забезпечення заводів водою), регуляції водного стоку (зменшення непродуктивних втрат води під час повеней, різкого коливання рівня води), покращення умов судноплавства.

  Утворення штучних водойм було зумовлене необхідністю зменшення різких коливань водного стоку впродовж року та збільшення водних ресурсів. Проте є і негативні наслідки створення водосховищ: затоплення родючих земель; підтоплення навколишніх земель (пасовищ і сіножатей); активізація берегових процесів — абразії (руйнування), зсувів, замулення; збільшення випаровування (до 4 км³ щорічно, або до 8% стоку) через наявність великої кількості мілководь; зменшення швидкості течії води, що спричиняє зниження потенціалу самоочищення, «цвітіння» води, зменшення біологічної продуктивності водосховищ.

   До штучних водойм, крім водосховищ, належать ставки. На відміну від водосховищ, вони мають менший об’єм води (до 1 млн м³). Їх найчастіше утворюють шляхом перекриття дамбами балок або долин малих річок. Ставки досить швидко замулюються. Їх використовують для місцевих потреб господарства (риборозведення тощо).

   

Канали 

    Для забезпечення водою міст, промислових і сільськогосподарських підприємств у посушливих південних районах України споруджені водопостачальні (обводнювальні) й зрошувальні канали.

   Канал (наземний водовід) — гідротехнічна споруда у вигляді відкритого штучного русла з безнапірним рухом води. Канал може прокладатись у відкритій виїмці або в насипу (у дамбі), іноді в напіввиїмці-напівнасипі. Улаштовується зазвичай у ґрунті для потреб дренажу, іригації, водопостачання, навігації.

   Іригаційні (зрошувальні) канали переносять воду для зрошення з річок, озер чи свердловин. Вони влаштовані так, щоб на всій довжині каналу підтримувався певний рівень води. Іригаційні канали зазвичай утворюють систему каналів. Вода надходить самопливом або ж подається насосами. У великих іригаційних системах довжина магістральних каналів сягає декількох сотень кілометрів.

   Найбільшими зрошувальними системами в Україні є Північно-Кримська, Північно - Рогачицька й Каховська системи.

    Для водопостачання міст використовують також водоводи Дніпро-Донбас; Дністер - Одеса; Дністер-Чернівці; Дніпро -Кривий Ріг; Північно-Кримський та ін.

 На Поліссі й у Західній Україні створено густу мережу вузьких осушувальних каналів і ровів, якими в річки скидають води з надмірно зволожених територій. 

   Штучні озера і річки 

  Озерами штучного походження є затоплені водами кар’єри, в яких припинено видобуток корисних копалин. Такими є Солотвинські соляні озера, Яворівське озеро на місці сірчаного кар’єру, водойми у гранітних кар’єрах на Українському щиті. 

    Чимало малих річок на окремих ділянках течуть у викопаних людиною руслах. Така каналізація природних водотоків здійснювалася в Україні у ХХ ст. з метою спрямлення течій річок і осушення їх заплав.

Штучні водойми України

Болота

Нова Школа. ВІДЕОУРОК 

Ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням називають болотами або мочарами. В Україні вони займають близько 2 % території. Поширені здебільшого невеликі болота, що зосереджені на Поліссі та в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні і складом рослинності болота ділять на три основні типи: низинні, перехідні і верхові.

В Україні найбільше низинних боліт. Вони розташовуються у зниженнях – на місці колишніх озер або в заплавах річок. Найбільші низинні болота утворилися на Поліссі, в долині Дніпра та його приток, плавнях Дунаю. Щороку в повінь їх заливає вода й у місцях, де вона залишається впродовж літа, утворюються грузькі, непрохідні ділянки.

Верхові болота лежать на підвищених ділянках – здебільшого вододілах. Найбільше верхове болото в Україні знаходиться в Українських Карпатах – у зниженні на Полонинському хребті на висоті близько 1 800 м. Воно утворилося внаслідок заболочування низки невеликих озерець.

 

Близько 10% площі боліт в Україні перебувають під охороною.

Підземні води України

В Україні артезіанські води залягають у декількох артезіанських басейнах: Дніпровсько-Донецькому, Волино-Подільському, Причорноморському.

 

Найбільшим артезіанським басейном в Україні є Дніпровсько-Донецький, розташування якого відповідає Придніпровській низовині та правобережжю Київщини. Максимальна потужність шару підземних вод в ньому досягає 800 м.

Найбільше різних за складом мінеральних вод зосереджено в Українських Карпатах: у Передкарпатті води типу Нафтуся використовують відомі курорти Моршин і Трускавець, води Поляна Квасова, Свалявська, Лужанська – курорти Закарпаття. Цінні лікувальні властивості має Миргородська вода (Полтавська область), Березівська (Харківська область).

Термальні води – теплі з температурою понад +20 °С – залягають в районах вулканізму, тобто в районі Вулканічного хребта в Українських Карпатах (в Закарпатській області). В світі їх широко використовують з лікувальною метою.

На Закарпатті курорт Берегово та Косино використовує термальні води, нагріті внутрішнім теплом Землі до +70°С. Через свердловину, завглибшки понад 300 м, гарячі хлоридно-натрієві води наповнюють великий басейн. Плаванням в басейні лікують захворювання опорно-рухового апарату та серцево-судинні хвороби.

 

Загальні запаси підземних вод в Україні перевищують 20 км³ за рік. Прісні води залягають на глибинах 300 – 400 м у північних регіонах України і на глибині 100 – 150 м – у південних. Глибше води засолені. Підземні води, що просочуються з поверхні, фільтруються шарами різних гірських порід. Тому їх якість зазвичай вища, ніж поверхневих. Це обумовлює широке використання підземних вод як питних і для господарських потреб. Проте й підземні води, на жаль, забруднюються. Нерідко трапляються випадки забруднення підземних вод побутовими стоками, стічними водами промислових і транспортних підприємств. Тому підземні води необхідно раціонально використовувати і охороняти від забруднення.

Водні ресурси

Поверхневі, підземні та морські води становлять водні ресурси країни. Основна роль у забезпеченні населення і господарства прісною водою належить поверхневим водам, передусім річкам. За загальними запасами річкового стоку (близько 210 км3 за рік) Україна посідає одне з провідних місць у Європі. 

Однак сумарна величина запасів ще не характеризує реальної водозабезпеченості в країні.  Лише чверть річкового стоку формується на території нашої держави (місцевий стік), решта надходить з-поза її меж. Більш як половина річкового стоку – це так званий транзитний стік, який здійснюється Кілійським гирлом Дунаю і не відіграє суттєвого значення для господарських потреб України. Отож, за показниками реальної водозабезпеченості, розрахованими на одного мешканця, Україна перебуває на останніх місцях серед європейських країн. Це стосується як поверхневих, так і підземних водних ресурсів. Головну роль у водозабезпеченні населення й господарства України відіграють води басейну Дніпра.

Найвищу забезпеченість прісною водою мають північні й західні області, насамперед, Київська та Закарпатська, а найнижчу – АР Крим, Донецька, Харківська, Луганська, Одеська та Миколаївська області. Тому в багатьох містах і селах південної частини України відчувається нестача води.

Повторимо:

ТЕСТИ. ШТУЧНІ ВОДОЙМИ. ПІДЗЕМНІ ВОДИ УКРАЇНИ

ТЕСТИ ЗНО. ВОДИ СУХОДОЛУ УКРАЇНИ