Причини належності півночі України до зони мішаних лісів не стільки полягають у впливі клімату, скільки пов’язані зі складом гірських порід. Уповільнені порівняно із сусідніми територіями неотектонічні підняття обумовили тут переважання низовинного рельєфу. Протягом льодовикового періоду Поліська низовина заповнювалася талими водами, які наносили сюди водно-льодовикові відкладення (переважно піски й супіски). Отже, у Поліссі переважають водно-льодовикові низовини, складені пісками й супісками — гірськими породами, бідними на елементи мінерального живлення, а до таких умов краще пристосовується сосна. Тут на пісках сформувалися соснові ліси (бори), а на супісках і піщано-глинистих відкладеннях, дещо багатших на елементи мінерального живлення, — сосново-дубові ліси (субори).
Великі площі в межах зони займають алювіальні (переважно піщані) відкладення заплав річкових долин. В умовах достатнього зволоження та близького до земної поверхні рівня залягання ґрунтових вод тут поширені низинні трав’яні болота й луки.
Внутрішні води. Зона мішаних лісів багата на водні ресурси. Майже всі річки є притоками Прип'яті й Дніпра. Тут протікають рівнинні річки з повільною течією, зокрема Случ, Стир, Тетерів, Десна, Ірпінь, Сейм та ін. Для річок цієї зони характерні: тривала весняна повінь з широкими розливами, зимова межень, осінні й весняні наводки, пов'язані з короткочасними, але рясними опадами. Річки мають мішане живлення.
Українське Полісся — озерний край. Тут розташовані два озерні райони. Перший із них — Шацьке поозер’я, де на невеликій площі зосереджено понад 30 різних за площею озер карстового й льодовикового походження, з-поміж яких найбільше озеро Світязь.
Другий район охоплює значну площу в долинах Прип’яті та її правих приток. Тут налічується до сотні озер, переважно стариць (або прируслових озер). Вони невеликі, розміщені па заболочених низовинних територіях.
Джерелом живлення річок і озер є переважно підземні води. Поширені низинні болота.
Ґрунти
Майже на всій території зони мішаних лісів поширені дерново-підзолисті ґрунти.
У місцях виходу на поверхню крейдяних порід сформувалися дерново-карбонатні, у низинних ділянках — дернові ґрунти, а в долинах річок і приозерних пониззях - торф'яно-болотні ґрунти, торфовища й лучні ґрунти.
Усі ґрунти зони мають невисоку родючість через значну кислотність і надмірне зволоження.
У зоні мішаних лісів чітко простежується ярусність. Верхній ярус утворюють дерева, середній — кущі, нижній — трав’янисті рослини, гриби, мохи. У північній частині переважають сосна й дуб. Південніше ростуть береза, липа, осика, клен. Серед підліску трапляються ожина, шипшина, ліщина, малина. На заболочених місцях поширені ягоди: брусниця й чорниця, а серед першоцвітів - підсніжники, ряст. У травні цвітуть конвалія, фіалки, сон-трава. Інші трав’янисті рослини, зокрема й лікарські (звіробій, валеріана, ромашка), ростуть на галявинах та узліссях. У мішаних лісах багато грибів.
Тут водяться тварини: травоїдні (зубр, лось, олень благородний, сарна, заєць, миші), хижі (вовк, лисиця, рись, тхір чорний, куниця лісова), усеїдні (дика свиня, борсук, вивірка, їжак). Біля лісових водойм селяться бобри й ондатри. Досить різноманітна орнітофауна: качки, кулики, мартини, крячки, дятли, берегові ластівки, голуби, рибалочки та іп. Більшість птахів прилітає навесні, зокрема: солов'ї, зозулі, шпаки, мухоловки, лелека білий, журавель сірий, лебеді. Постійними мешканцями зони мішаних лісів є глухар, тетерук, сова сіра, дятел великий. Водяться гадюки, вужі й ящірки. У водоймах мешкає понад 30 видів риб, частина з них має промислове значення: короп, лящ, карась, сом, щука, окунь.
Ландшафти
Ландшафти Українського Полісся сформувалися в умовах достатнього зволоження та помірного забезпечення теплом на гірських породах, бідних на поживні речовини.
Мозаїчне чергування гірських порід і форм рельєфу, зміна рівня залягання ґрунтових вод зумовили чергування борових, суборових (власне мішано-лісових), лучних, болотних, широколистяно-лісових ландшафтів.
Природні ресурси й екологічні проблеми
Найважливішими природними ресурсами зони є лісові (сосна, дуб), водні, меншою мірою — мінеральні (торф, природний газ, декоративне каміння, титаново-цирконієві, мідні руди) ресурси.
Головна екологічна проблема зони — забрудненість ландшафтів радіоактивними викидами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Частина земель втрачена практично назавжди. Друга проблема пов’язана з надмірним осушенням боліт і заболочених земель, що зумовлює погіршення стану ландшафтів, збіднення флори й фауни.
Фізико-географічні відмінності
В межах зони мішаних лісів існує суттєва відмінність у геологічній будові й рельєфі її різних частин. Це зумовлює поділ зони та єдиного в її межах Українського Полісся на п’ять фізико-географічних областей.
1) Волинське Полісся розташоване в межах Волино-Подільської плити, північної частини Львівського прогину. Це найбільш лісиста (45 % площі) і заболочена область із вологим кліматом, м’якою зимою (—4...—5 °С) і відносно прохолодним літом (+18°С), густою річковою мережею приток Прип’яті. Тут поширений карст у крейдових породах. У карстових улоговинах розташовані Шацькі озера. На території Волинського Полісся створений Шацький природний національний парк, ядром якого є мальовниче озеро Світязь. У межах парку охороняють типові мішано-лісові ландшафти, рідкісну рибу — вугра річкового. Типові ландшафти охороняються також у Черемському (Волинська область) та Рівненському природних заповідниках.
2) Житомирське Полісся розташоване в межах Українського щита. Це найбільш піднята частина зони. Серед піщаних водно-льодовикових рівнин тут піднімаються горби-«останці» із яких найбільшим є Словечансько-Овруцький кряж. Ґрунти бідні, піщані, тому тут великі площі займають бори.
3) Київське Полісся розташоване на схилі Українського щита. Тут переважають рівнини, у межах яких морена перекрита водно-льодовиковими відкладеннями (на них сформувалися субори). Для Київського Полісся характерні широкі заплави річок із луками й болотами. Це середня, типова область зони.
4) Чернігівське Полісся розташоване в межах Дніпровсько-Донецької западини. Для цієї області характерне досить мозаїчне чергування піщаних водно-льодовикових, моренно-водно-льодовикових, заплавних алювіальних низовин і лесово-ерозійних підвищених ділянок рельєфу, на яких, відповідно, сформувалися бори, субори, луки й болота, діброви.
5) Новгород-Сіверське Полісся розташоване на схилі Воронезького кристалічного масиву, його поверхня є більш піднятою (у рельєфі йому відповідають відроги Середньоруської височини). Поряд із водно-льодовиковими відкладеннями на поверхню виходить крейда. Клімат області найбільш континентальний: тут холодніша зима (-7...—8°С) і тепліше літо (понад +19 °С), тому до дуба в суборах домішується холодостійка липа.
Зона широколистих лісів
Зона широколистих лісів розташована на заході України й простягається до Передкарпатської височини та кордону з Молдовою. Східна межа зони проходить но лінії: Полонне — Стара Синява — Нова Упшця — долина річки Дністер .
Рельєф
У зоні широколистих лісів переважає горбистий рельєф, адже вона знаходиться в межах Волинської, Подільської й Хотинської височин, масивів Розточчя, Кременецького кряжу. Висоти подеколи перевищують 400 м над рівнем моря; тут розташована найвища точка рівнинної частини України гора Берда (515,7 м). На Подільській височині є найбільше в Україні скупчення карстових форм рельєфу, які утворилися в гіпсових відкладах — усього понад 100 печер.
Цікавим геологічним утворенням є Товтри (Медобори) піднята над земною поверхнею смуга з вапнякових відкладів завширшки 10 -12 км. Це підняття — залишки бар’єрних рифів та атолів, коли ця територія в неогеновому періоді була затоплена морем.
Клімат
Достатня зволоженість сприяє значній природній заліснеиості краю.
Для зони широколистих лісів характерна густа річкова сітка. Тут зосереджені ліві притоки верхньої частини басейну Дністра: Гнила й Золота Липи, Серет, Збруч, Смотрич та ін., які течуть із півночі на південь.
На сході й південному сході протікає річка Південний Буг з притоками.
На північ і північний схід несуть свої води притоки Прип'яті: Случ, Горинь, Стир, а також Західний Буг з лівою притокою Полтвою.
Ґрунти
У зоні широколистих лісів переважають листяні породи дерев (дуб, бук, граб), рідше трапляються ясен, липа, клен, а також штучно насаджені хвойні породи.
Тут водяться тварини: травоїдні (зубр, лось, олень благородний, сарна, заєць, миші), хижі (вовк, лисиця, рись, тхір чорний, куниця лісова), усеїдні (дика свиня, борсук, вивірка, їжак). Біля лісових водойм селяться бобри й ондатри. Досить різноманітна орнітофауна: качки, кулики, мартини, крячки, дятли, берегові ластівки, голуби, рибалочки та іп. Більшість птахів прилітає навесні, зокрема: солов'ї, зозулі, шпаки, мухоловки, лелека білий, журавель сірий, лебеді. Постійними мешканцями зони мішаних лісів є глухар, тетерук, сова сіра, дятел великий. Водяться гадюки, вужі й ящірки. У водоймах мешкає понад 30 видів риб, частина з них має промислове значення: короп, лящ, карась, сом, щука, окунь.
У зоні широколистих лісів створено природоохоронні об’єкти. Наприклад, заповідник «Розточчя», розташований у Яворівському районі Львівської області, де охороняються природні біоценози. На високих пасмах переважають букові, на рівнинних ділянках — дубові, у зниженнях — соснові ліси. Також ростуть смерека, явір, граб, ясен, клен, липа, є столітні дерева.
Яворівський національний природний парк розташований у природних областях Розточчя й Опілля. Тут переважають грабово-дубові, сосново-дубові й соснові ліси. Трапляються реліктові смереки, ялиці, явір. До Червоної книги України занесено 40 видів рослин, а з тварин — горностая, видру, борсука, лелеку чорного.
«Медобори» — природний заповідник у Тернопільській області, створений для збереження унікальних природних комплексів Товтр. У ньому охороняються дубово-грабові, грабово-дубово-ясеневі й букові ліси. Серед рослин багато медоносних, що пояснює назву заповідника.
"Подільські Товтри" — національний природний парк на території Териопіл ьської, Хмельницької та Вінницької областей. Тут зберігаються унікальні природні ландшафти Подільської височини. Рослинний покрив утворюють діброви, букові, грабово-дубово-ясеневі ліси, ковилові степи, луки. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин і 29 видів тварин.
Відеоурок
Немає коментарів:
Дописати коментар